Мы верой оправдались
И были спасены……
И смерть…. приобретенье –
Мы Господа сыны….
И Он нас учит, любит,
Ведет своим путем.
Мы горести забудем,
Любить учиться будем
И с Ним вперед пойдем.
Путь Господа, он труден
Но с ним легко идти.
Он взял твои болезни ….
Он взял твои грехи….
За нас в саду молился….
Он плакал и страдал
И пот, как капли крови,
На теле выступал
Как тяжка сия ноша….
Тернист и труден путь
Голгофа…крест …спасенье!!!
Назад уж не свернуть!
Был труден путь Голгофы,
Кричал народ: « Распни»!
Венец терновый впился
И в голову…. в виски,
Одетый в багряницу
Свой крест понес …. Идти…
Страданье …. Боль и муки…
Все, смог Он пронести!!!
Копьем Его проткнули….
Из раны кровь … вода…
Да сбудется Писанье!
Ведь смерть побеждена!
Но что такое вера? Спросил меня Господь….
В ней есть любовь, надежда,
но больше в них любовь!!!
Алла Пудовкина,
г. Углегорск Россия
Пудовкина Алла.. Живу я на Сахалине, в небольшом городе Углегорске.. писать стихи я начала недавно,в октябре 2005 года... но в них выражены мои чувства, переживания, жизнь.. Благодарность Господу за новую жизнь, за познание истины и за Его бесконечную и безграничную любовь... e-mail автора:alla-pudovkina@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 4650 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
